Життя - це книга, і хто не подорожував, бачив тільки першу її сторінку (ну чи якось так, точно не пам'ятаю виразу)
Так от, доволі скептично раніше до цього ставилась. Типу "та ну, купа грошей, щоб ще один замок подивитися..."
І от, протягом минулого тижня в моїй голові все перевернулося. Ми їздили автобусом, знаходили пози, в яких всі частини тіла затерпають приблизно рівномірно, хом'ячили м'ясо чисто щоб на кордоні не забрали, вчили тексти німецькою і не тільки. Ви навіть не уявляєте як же це круто - щодня прокидатися в новому місті, більше того - в новій країні. Це почуття доповненості, коли граєш з друзями в крокодила о 2 ночі...
Ах та, про друзів. Думаю, всі погодяться, що вони проявляються у нестандартних обставинах. Тур - звичайно не ліс з наметами під грозою, але все ж і не парта в унівєрі🙃
Не буду дуже довго розписувати, як могла б і хотіла це зробити. Впевнена, і до цього моменту не всі дочитають, але все ж. Це було шикарно, у нас була своя маленька, оптимістична, зашкварна могуча кучка. Ми пили каву за 900 форентів в Будапешті, ми гуляли просто неймовірними європейськими столицями, ми плакали, коли довелось виходити з автобуса вдома. Ми ще точно зберемось і об'їздимо все, вздовж і поперек точно!😍
P.S. Не можу уявити цих нових сторінок життя без людини, яка то все чудо організувала, стільки нервів потратила. Вона жодного разу не зайшла в автобус з поганим настроєм і взагалі мотивує до всього, чим сама захоплюється. Дякую, Антоніна Сергіївна!❤
